Українська

14 жовтня весь православний світ, святкує одне з великих церковних свят – Покров Пресвятої Богородиці

Душекорисні речі - Жовтень

Це свято встановлене на честь явлення Пресвятої Богородиці в 910 році в місті Константинополі, у Влахернському храмі (де зберігалася риза Пресятої Діви, Її головний покров і частина поясу).

Коли столицю Візантії, Константинополь, оточили сарацини, у Влахернському храмі служилося всенічне бдіння.Місто готувалося до облоги, воїни озброювалися, багато жителів на колінах і із слізьми молилися про те, щоб це лихо минуло їх. У той час коли полки ворогів були готові до нападу, сталося диво: близько тисячі християн, які молились про порятунок, побачили, що їхні благання почуті.

Святий юродивий Андрій, що знаходився в цей момент у Влахернському храмі, схиливши коліна зі сльозами молився, і в раз побачив, що сама Божа Мати спускається з небес по східцях у супроводі святого Хрестителя Господнього Іоана і святого апостола Іоана Богослова і, вставши на коліна, молилася із сльозами на очах про порятунок людей від незгод і страждань, потім, підійшовши до Престолу, продовжила свою молитву, закінчивши яку, зняла зі своєї голови хустку - омофор (з грецької "мафоріон" - покров) — і простягнула його над тими, що моляться в храмі, захищаючи їх від ворогів - видимих і невидимих. Покров у руках Пречистої Матері, оточений ангелами і сонмом святих, сяяв і «дуже сонячно променів».

Тоді святий Андрій запитав у свого учня Єпіфана: "Бачиш, брате, Царицю усіх, що молиться за весь світ"? "Бачу, святий отче, і жахаюся", - відповідав йому Єпіфан.

Так Богородиця врятувала Константинополь від розорення і загибелі людей. Коли Богоматір покинула церкву, Її святий омофор став невидимим.

Св.Андрій і Єпіфан зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла, щоб врятувати місто.

Святий Покров Богородиці став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Божу Матір вважали своєю покровителькою й наші, запорізькі козаки. У Запорізькій Січі була церква Святої Покрови. У ній щороку всім козацтвом відзначали свято Покрови, у цей день козаки також обирали нового отамана. За народним переказом, після зруйнування Січі 1775 року козаки, які пішли за Дунай, взяли з собою й ікону Покрови Пресвятої Богородиці. Звідси виник і особливий, притаманний тільки Україні, вид ікони Покрова Пресвятої Богородиці – козацька Покрова. На ній Діва Марія зображена такою, що простирає свій покров над козаками, над гетьманами, над духовенством, які моляться і з надією звертають до неї свої погляди.

Так свято Покрову відкриває нам таємницю небесного життя, таємницю того, чому ми ще живі, чому Господь все ще терпить нас і не поспішає карати. Виявляється, Божа Мати і до цього дня простягає над усіма нами свій молитовний омофор і молиться Синові про всяку душу християнську, хоча ми і не маємо очей, гідних це побачити.

Свято Покрова має виховне значення: нагадує нам про необхідність відроджувати духовні основи міцної християнської сім'ї, про те, що людей - чоловіка і жінку об'єднує сам Господь. Як сказано у Священному Писанні: "що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає".

Покров Пресвятої Богородиці вважається символом захисту, заступництва і розради, молитви за порятунок світу від незгод і страждань. Цього величного дня віряни просять у Цариці Небесної захисту і допомоги.

За сучасних нелегких обставин життя українського народу так важливо просити Покрову Пресвятої Владичиці. Адже уся наша історія свідчить про ЇЇ особливу любов до України, Вона не залишає нас і тепер, коли ми так потребуємо ЇЇ заступництва у Божого Сина. З ревною синівською молитвою припадім до Неї, благаючи спасіння і допомоги, викликуймо: «Радуйся, Радосте наша, покрий нас від всякого зла, чесним Своїм омофором».

Святий апостол Ананія

Святий апостол Ананія, єпископ міста Дамаска, був з числа сімдесяти апостолів. За велінням Божим він хрестив наверненого гонителя християн Савла, майбутнього великого апостола Павла ( Діян.9, 10-19). Святий Ананія, незважаючи на небеспеку, сміливо і вдкрито проповідував християнство іудеям та язичникам.

З Дамаску він вирушив з Благовістям Елевферополь, де зцілив багатьох недужих. Правитель міста Лукіан намагався змусити апостола принести жертву ідолам, але, бачачи його стійкість і тверде сповідання Христа, звелів мучити святого. Страшні катування не похитнули свдка Істини. Тоді мучителі вивели його за місто і побили камінням. З молитвою за своїх вбивць святий відійшов до Бога (+ в I ст). Пізніше його мощі були перенесені до Константинополя.

Преподобний Роман СолодкоспівецьПреподобний Роман Солодкоспівець народився в V ст. сирійському місті Емесі. Переїхавши в Константинополь, він став паламарем в храмі Святої Софії. Вночі преподобний усамітнювався на молитву в полі або у Влахернському храмі.

Святий Роман не мав дару співу і читання. Одного разу в навечір’я Різдва Христового, він читав кафизми, але так погано, що його замінив інший читець, а клірики посміялися з Романа. Засмучений юнак довго молився перед іконою Пресвятої Богородиці. Вночі у сонному видінні Матір Божа явилась святому, і подавши йому сувій звеліла з’їсти. Так преподобний Роман отримав дар книжного розуміння, складання і виконання церковних піснеспівів

За старенне служіння святий Роман був рукопокладений в сан диякона і став вчителем співу. До самої смерті,(+556р.), преподобним Романом Солодкоспівцем було складено до тисячі піснеспівів, багатьма з яких християни і донині прославляють Бога.

Праведний Петро Багатостраждальний
В день Покрову Пресвятої Богородиці – 14 жовтня Свята Українська Православна Церква вшановує пам’ять праведного Петра Багатостраждального ( Калнишевського).

Святий праведний Петро народився в день пам’яті святих первоверховних апостолдів Петра і Павла. Його малою батьківщиною стала Лівобережна Україна. Він був найстаршим, але не єдиним сином, в козацькій родині Івана Калнишевського.

Перші докладні відомості про святого Петра вдомі нам з того часу, коли йому було вже 50 років. Відомо, що праведний Петро був освідченою людиною. Дуже любив читати книги. Серед книг, як найкоштовніший скарб він мав Євангеліє, вартістю 1000 карбованців.

Вперше Святий Петро Канишевський очолив Запорізьку Січ у 1762 році, перебуваючи на цій посаді менше року. У 1762 році він, разом з військовим січовим писарем Іваном Глобою, зустрівся в Москві з імператрицею Катериною II, Відтоді мабуть, праведник Божий став нелюбий цій імператриці.

Останній кошовий Запорізької Січі св. Петро був глибоковіруючою людиною. Він будував храми і монастирі . За все своє життя він лише особистим коштом спорудив з десяток церков на Роменщині, у Києві, на Запоріжжі. При храмах праведний Петро влаштовував шпиталі для немічних і хворих, пам’ятаючи про слова Спасителя: « Блаженні милостиві, бо вони помилуані будуть».

Щоб утвердити свою владу над Україною цариця катерина своїм указом ліквдувала гетьманство та Січ. Ста тисячне російське військо у 1775 році оточило Запорізьку січ. На той час в Січі перебувало лише декілька сот душ. Сили були надто не рівні.

84-річний кошовий отаман Петро Калнишевський розумів приреченість будь-якого опору. Будучи до глибини душі православним він не хотів проливати православної крові. Своїм праведним житієм святий Петро уподібнився праведному Іову Багатостраждальному, бо Господь і для нього дав також випробування. Відомо що святий Петро хотів дожити своє життя у Межигірському Спасо-Преображинському могнастирі, але злонаміри сильних світу цього розпорядились по-іншому. Праведний Петро доживав свого віку у напівпідвальному сирому, холодному казематі.

Тюремний режим праведног Петра відзначався особливою суворістю. Його виводили з камери до церкви лише три рази на рік.. поводив він себе смиренно і благочестиво, чим здобув повагу в соловецьких ченців. Коли праведний Петро відійшов до Господа 31 жовтня (13 листопада)1803 року. Братія поховала його на почесному місці.

Своїм житієм праведний Петро показав приклад смирення і терпіння, великої любові до свого народу і до краю.. Він воістину був справжнім миротворцем.

Преподобний Сава Вишерський

Преподобний Сава був сином боярина Івана Борозди з Кашина. Преподобний з дитинства вирізнявся благочестям. Першопочатково він подвизався в Тверській Савиній пустині, де братія обрала його ігуменом. Уникаючи почестей, преподобний пішов на Афон, де трудився над переписуванням Богослужбових книг. Після повернення з Афону він вибрав для своїх подвигів пустельне місце на березі річки Вішери, що неподалік Новгороду. Тут з благословення Новгородського архиєпископа побудував храм. Поблизу обителі був побудований стовп і на ньому преподобний подвизався. Загальноцерковне прославлення преподобного Сави відбулось в Москві на Соборі 1569 р. служба йому складена ієромонахом Пахомієм Сербом.

Святкування на честь Хітону Господнього і Стовпа Животворчого.

sveticxoveliСвяткування на честь Хреста Господнього і Стовпа Животворчого – храмове свято Мцихетського патріаршого патріаршего собору на честь 12- ти апостолів. За переданням Грузинської Православної Церкви, Хітон Господній попав у древню столицю Грузії слідуючим чином.

Єлеазар, равін мцхетської громади євреїв, який переселився в Грузію з Єрусалиму ще в 70 р. до н.е., отримав повідомлення від єрусалимського первосвященика Анни про страту Христа, поспішив до Єрусалиму у супроводі Лонгина Карсницького. Вони стали свідками страстей Христових і кидання жеребу за Його одяг ( Ін. 19, 23-24; Пс 21, 19). В той час коли пречисте тіло Господа було пригвожденно до Хреста, мати Єлеоза знаходилась в Мцхеті, почула удари молота в своєму серці і стрепенулась від великого страху. Звістивши своїй дочці Сидонії про хресні страждання Спасителя, безвинно виданого на смерть , мати Єлеоза померла.. Єлеоз придбав Хітон Господній у воїна, котрому він дістався за жеребом, і привіз його в Мцхет. Єлеоз підтвердив слова матері і показав сестрі Хітон Господній. Взявши Хітон, праведна Сидонія Обцілувала його, притиснула до своїх грудей і відразу впала бездиханною. Ніхто, в тому числі цар Адрек не могли розняти рук Сидонії і взяти Хітон. Праведна Сидонія була таємно похована братом Єлеозом в царському саду Мцхети.

Про це розповів святій рівноапостольній Ніні первосвященик карталінських євреїв Авіафар-нащадок равина Єлеоза. Він увірував у Христа, почувши тлумачення древніх пророцтв Святою Ніною. Навернений до Христа рівноапостольною Ніною грузинський цар Миріан( 265-342 рр.) вирішив побудувати на місці поховання Хітону Господнього християнський храм.. величезний кедр, який виріс на могилі Сидонії, зрізали і його стовбур хотіли як основний стовп для підтримки головного купола храму, але підняти його не змогли. Всю ніч св. ніна молилась про Божественну допомогу, і їй було видіння в якому привідкривалась історична доля Грузії.

На світанку Ангел Господній наблизився до стовпа і підняв його. Стовп огорнутий дивним світлом, піднімався і опускався над своєю основою. З пня кедра витекло запашне миро. Так Ангел Господній показав місце де був захований в землі Хітон Господній. Ця подія, свідками якої була велика кількість жителів Мцхета, зображається на іконі « Прославлення Грузинської Церкви». Животворчий Стовп, біля якого відбувалось багато зцілень має зараз кам’яне покриття. Стовп знаходиться в соборі Свети-Цховелі поряд з макетом храму Гробу Господнього в Єрусалимі.

Грузинською Павославною Церквою свято на честь Хітону Господнього і Животворчого Стовпа вшановується так само урочисто, як в Україні свято Покрову Пресвятої Богородиці.

 
ЗНАЙТИ