Українська

4 жовтня - день пам'яті знайдення мощей свт. Димитрія (Туптала). Св. ап. від 70-ти Кодрата

Душекорисні речі - Жовтень

Святий апостол ід 70-ти Кодрат проповідував Слово Боже в Афінах і в Магнезії ( східному півострові Фесалії) і був єпископом Афіінським. Багатьох язичників він навернув до істинної віри в Христа Спасителя. Бережений Богом, апостол Кодрат залишився живим, його кинули в темницю, де він помер від голоду. Святе тіло його було поховане в Магнезії.

Апостол Кодрат написав у 126 році апологію на захист християнства. Запропонована ним імператору Адріану( 117 – 138 рр.) апологія так подіяла на гонителя християн, що він видав указ, у якому повелівадлось не засуджувати ніког без доказів. Ця апологія була відома в IV ст. історику Євсевію. До нас дійшла з апології лише частина, процитована Євсевієм: « Справи Спасителя нашого завжди були очевидні, тому що були істинні. Зцілені Ним і воскрешені з мертвих були видимі не тільки тоді коли зцілились і воскресли, але й завжди. Вони жили не тільки під час перебування Спасителя на землі, але досить довгий час залишались живими і після Його вшестя; деякі ж дожили до нашого часу».

Святитель Димитрій, митрополит Ростовський. Відомості про знайдення його чесних мощей.
4 жовтня за новим стилем Свята Православна Церква вшановує пам’ять великого світильника землі Української – святителя Димитрія (Туптала) митрополита Ростовського, згадуючи про дивне знайдення його чесних і многоцілющих мощей.

Святитель Димитрій прибув у 1702 році на Ростовську кафедру, перш за все відвідав монастир святителя Якова, єпископа Ростовського. У соборній церкві на честь Зачаття Пресвятої Богородиці він звершив літургію, після якої при всіх присутніх у храмі визначив на правій стороні храму місце свого майбутнього поховання зі словами: « Ось спокій мій, тут оселюся на віки віків».Преставився святитель Димитрій 28 жовтня (10 листопада) 1709 р. Не зважаючи на бажання Святителя, виражене у заповіті, духовенство і жителі Ростова просили місцеблюстителя патріаршого престолу Рязанського митрополита Стефана Яворського, що прибув для поховання святителя Димитрія, поховати його у соборному храмі міста поряд з попередником святого Димитрія, свтителем Іоасафом. Митрополит Стефан дотримуючись заповіту свого спочилого друга настояв щоб поховання відбулося у вказаному місці. Однак до прибуття митрополита Стефана місце поховання приготовлене не було, хоча після дня упокоєння минуло майже місяць. У звязку з невідкладним від’їздом митрополита Стефана з Ростова у викопаній могилі був зроблений нашвидкоруч приготовлений дерев’я ний зруб, у якому 25 листопада було поховане тіло святителя. Ця обставина передбачена Промислом Божим призвела до скорого знайдення мощей. В 1752 році виконувався ремонт у соборній церкві монастиря, і 21 вересня під підлогою було знайдене тіло святителя, а також омофор, сакос, митра та шовкові чотки збереглись нетлінними. Після знайдення біля святих мощей звершилось багато зціленнь, про що було донесено Синоду, за дорученням якого в Ростов прибули Суздальський митрополит Сільвестр та Симоновський архимандрит Гавриїл для засвідчення мощей святителя Димитрія та чудес і зціленнь, які вдбулися. Був виданий указ Синоду від 29 квітня 1757 року про причислення до лику святих сятителя Димитрія, та було встановлене святкування.

за матеріалами: cerkva.vn.ua

 

 
ЗАПРОШУЄМО
ЗНАЙТИ
НОВЕНЬКЕ