Війна на релігійному фронті!

СМК собор - Новини

Сьогодні наше суспільство живе у важких реаліях війни. Росія нападає на Україну на всіх можливих напрямках та фронтах. Агресор немає нічого святого і ми це бачимо у бомбардуванні наших домівок, дитячих садочків та навіть храмів.

Росія не боїться вести війну на релігійному фронті, використовуючи Українську Православну Церкву, яка перебуває в єдності з московською патріархією і фактично є Російською Православною Церквою в Україні (РПЦвУ). Хоча протистояння на цьому напрямку фронту триває ще з часу проголошення Незалежності України 1991 року. І якщо хтось думав, що Церква поза політикою тоді, то з 2014 року частково дехто відкрив очі, а після 24 лютого 2022 року всі побачили, що духовний фронт активно використовується Росією у війні. РПЦвУ активно бере участь у війні проти України з перших днів війни проти української незалежності. З початку російської весни 2014 року вони не визнавали російської агресії на Донбасі та говорили про громадянську війну, хоча їхні ієрархи та духовенство відкрито співпрацювали з окупантами в Криму та на окупованому Сході України. Усе, що робила ця організація в нашій державі, це тримали українців в духовній окупації, щоб зберегти Україну під гнітом московського іга. Саме вони проповідують з амвонів єресь «русского міра», яка принесла до нас війну. Хоча Священне Писання словами апостола народів говорить, що ми повинні проповідувати Христа, Божу силу та Божу мудрість!(1Кор. 1:18).

Ця Церква не бажає бачити українців в єдиній Церкві, адже не підтримала ініціативи Вселенського Патріарха Варфоломія і відмовилась від Томосу про автокефалію для України. Натомість РПЦвУ продовжують бути рупором російської пропаганди навіть сьогодні, після звірств російської армії на окупованих територіях України, де їхнє духовенство відкрито співпрацює  із загарбникам. Це підтверджують рішення останнього Синоду та Собору російської Церкви в Україні, які відбулись у травні 2022 року.

Вони говорять, що засуджують війну, та лицемірно співчувають постраждалим, але не засуджують своїх кліриків, які благословляють російську армію на агресію. Знаменитий священник з Бородянки радісно вітав агресора і не отримав покарання відповідно до канонів. Тут можна згадати і тих священників РПЦвУ, які здавали позиції українських військових і не боялись встромити ножа у спину, проповідуючи ненависть до України. Про цих «героїв» вищі органи цієї Церкви не згадують. Свого Предстоятеля патріарха московського вони не засудили, а лише висловили незадоволення. Вони сьогодні піаряться на смертях українських героїв, розповідаючи у власних ЗМІ, що відспівують їх. Але не говорять про те, що вони винні у смертях, адже проповідують єдність з москвою і відкрили двері в Україну для загарбників.

Багато людей очікували від соборів РПЦвУ якихось змін, а отримали російську пропаганду, адже про самостійність і незалежність свою вони говорять ще від 1991 року. Постанови Собору викликають багато запитань.

Якщо ви незалежні та рівні з усіма Церквами, то для чого зберігати духовний зв’язок з московським патріархом? Про що сказав митрополит Климент. І Ім’я кирила згадується на богослужінні як предстоятеля відповідно до 15 правила Двократного (Константинопольського собору). Чомусь жодна з автокефальних Церков не згадує імені чужого для неї очільника.

Якщо митрополит Онуфрій є Предстоятелем, то чому його імені не згадує жоден Предстоятель з 15 Помісних Церков? Така традиція записана в Томосах автокефальних Церков, наприклад Польської 1924 року та Української 2019 року.

Чи може у Предстоятеля помісної Церкви бути Престоятель? Очільник РПЦвУ є членом Синоду РПЦ, що вказує на його підлеглість московському патрірхату.

Рішення соборів цієї організації лише вказують на те, що вони намагаються маніпулювати термінами та перечекати війну і ще більше розділити українців. Можна змінити статут, але по суті нічого не міняється. Про це сказав митрополит Волоколамський Іларіон. Вони  не бажають проповідувати Христа та йти шляхом, який вказав нам Спаситель: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою»(Ін. 13:35). Саме про таких людей Господь сказав: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім»(Ін. 8:44). Вони намагаються саме методами неправди узурпувати поняття «православний», іменуючи так лише себе. Проте, як говорить Патріарх Варфоломій у своїй праці «Віч-на-віч із Тайною», цей термін не обмежений місцем, або релігійним центром, а є способом життя. І цей особливий спосіб життя зберігається в єдності всіх Православних Церков через благодать Духа Святого і проповідь істинної віри, в істинного Бога, який є Любов (1Ін. 4:8).

протоієрей о. Іван Сопронюк

клірик Свято-Михайлівського кафедрального собору

Останнє оновлення (Неділя, 29 травня 2022, 18:28)