Сьогодні у євангельському читанні ми будемо чути оповідь про Закхея, який «був старший над митарями і чоловік був багатий» (Лк. 19: 2). Часто слово «митар» асоціюється з митарствами, тобто поневіряннями, стражданнями. Але в євангельські часи митарі були збирачами мита і податків, їх вважали великими грішниками, а їхня справа була синонімом безсоромного злочинства і здирництва. Адже тогочасні закони дозволяли митарям діяти свавільно і безсердечно щодо місцевого населення та подорожуючих, збагачуючись за їхній рахунок.
Це допоможе краще зрозуміти, ким був Закхей. Зауважте: він був не простим митарем, а їхнім начальником, у великому і багатому місті Єрихоні, через яке проходили важливі торгівельні шляхи. Закхея народ осуджував і зневажав. І коли через його місто проходив Той, про Кого говорили як про Месію, цілком природно, що великий начальник хотів хоча би подивитися на Нього.
Затверджений Священним Синодом 27 липня 2021 р. (Рішення №6) Чин подячного молебню в дні державних свят України
Священик: Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
14 березня 2021 року в церквах буде відбуватися особливий чин: священики і парафіяни будуть просити один в одного прощення за всі образи, щоб почати Великий піст з чистою совістю. Ця традиція пішла з Палестини. Так поступали ченці перед тим, як на сорок днів віддалитися постити в пустелю.
Остання перед постом неділя іменується Сиропусною: в цей день відбуваються «заговини» - тобто припинення куштування сиру та інших молочних продуктів, а також яєць і риби.
Гоніння на християн припинилися тільки на початку четвертого століття, за римського імператора Костянтина Великого. Імператор Костянтин сам переконався в силі і славі хресного знамення Христового. Одного разу, напередодні вирішальної битви, він і все його військо побачили на небі знамення хреста, утвореного зі світла, з написом: "цим перемагай" (погрецьки: НІКА).
Після цього наступної ночі імператорові явився Сам Ісус Христос з хрестом у руці і сказав, що цим знаменням він переможе ворога, і повелів зробити бойове знамено із зображенням святого хреста. Костянтин виконав повеління Боже і переміг ворога. Він прийняв християн під свій захист і проголосив віру Христову панівною (головною). Він скасував страту через розп'яття і видав закони на користь Церкви Христової. За свої заслуги та ревність у поширенні християнської віри Костянтин Великий з його матір'ю Єленою отримали назву святих царів рівноапостольних, тобто рівних апостолам.
«Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і... наслідуйте віру їх» (Євр.13,7).
Благоволінням Божим кожна країна і кожен народ, а нерідко і місто, мають у своїй історії просвітителя. Господь вибирав з-поміж людей обранців Своїх і через них просвіщав світлом віри народ Свій.
Церква Христова щодня вшановує пам'ять різноманітних святих. Кількість угодників божих дуже велика, окрім того є такі які ще не відомі нам. Тому сьогодні у другу неділю після п’ятидесятниці, Українська Православна Церква вшановує пам'ять святих землі української. І те що сьогодні ми вшановуємо подвижників благочестя нашої вітчизни. Ці святі угодники Божі – є плодами християнської віри засіяної у нашій землі Господом. Сьогодні варто згадати тих наших співбратів, які прославились у сонмі святих.
Історія чудотворної ікони Божої Матері «Троєручиця» пов’язана з долею великого церковного піснетворця і автора догматичних трактатів преподобного ІоанаДамаскіна (пам’ять 4/17 грудня). У VIII столітті,в період іконоборчої єресі преподобний Іоан гаряче викривав єретиків, тим викликав гнів візантійського імператора Льва III Ісавра. Щоб зганьбити ім’я святого, який проживав в Дамаску та займав високу посаду при дворі дамаського халіфа, імператор наказав виготовити фальшивого листа, в якому преподобний Іоан нібито запропонував йому напасти на Дамаск, обіцяв в цьому свою допомогу. Прочитавши листа, халіф наказав відрубати у преподобного кисть правої руки і повісити її на площі для всенародного огляду.
В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа! Дорогi браття i сестри!
Сьогоднi свята Церква вшановує пам'ять святих отцiв Першого Нiкейського Вселенського Собору (325 р.), що затвердив правдиве вчення про Божество Сина Божого, або про єдиноiстотнiсть Сина Божого з Богом Отцем. Собор свв. отцiв осудив єресь Арiя i його прихильникiв, якi неправдиво вчили про нашого Христа Спасителя - Господа Iсуса Христа. Вони говорили, що Син Божий не єдиного єства з Богом Отцем, i тому Вiн нiбито не є Iстинним Богом.
До незвичних місць Нового Завіту можна ставитися двояко: або на підставі свого досвіду, своїх думок, своєї нездатності бачити ширше і глибше, ніж ми бачимо, сказати: Цього не може бути, а якщо це є, - Ти, Господи, доведи, а потім я повірю... Або можна ставитись так: на підставі досвіду Бога, який, хоч малий, у кожного з нас є, ми можемо стати перед лицем своїх суджень, свого досвіду, своїх переконань і почуттів та сказати: мені стало зрозумілим щось безмежно більше, ніж усе те , що я розумів, все те, що мені уявлялося істинним; це - явище мені від Самого Бога, і я відтепер ввійду вірою в цей досвід, який перевершує мій досвід, і рано чи пізно, зсередини цього спілкування з Богом, я пізнаю, що Бог був правий...
|
|