Українська

Знайдення чесних мощей преподобного Сергiя, iгумена Радонезького

Душекорисні речі - Радимо прочитати

 

Серед сучасного суспільства поширена думка, нібито святі мощі повинні бути цілком неушкодженими тілами і що саме нетління тіл є головною підставою до прославлення святих. Подібна думка тримається з давніх часів. Ще другий Софійський літопис 1472 р. оповідає, що для руських людей, хто не в тілі лежить, той не святий. Але такий погляд на святі мощі ґрунтується на непорозумінні і є зовсім неправильним. Як церква старозавітна, так і новозавітня дивилася і дивиться на святі мощі інакше. Під мощами в Старому Заповіті розуміли виключно лиш кістки, але не тіла. Так, сам Йосиф заповідав перенести його кістки з Єгипту в Палестину. “Згадає Бог вас, сказав він, - а ви винесете звідси кості мої” (Бут. 50: 24-25). І справді, за свідченням книги Вихід (13:21), Мойсей і сини Ізраїлеві забрали з Єгипту в землю обітовану кістки Йосифа. Те ж саме зауважується й у книзі Ісуса Навина (24:32), і в посланні апостола Павла до Євреїв (11:22).

Святий Іоан Золотоуст із цього приводу каже: “Коли всі виходили з Єгипту й одні виносили золото, інші срібло, тоді Мойсей замість усякого багатства взяв і ніс кістки Йосифа, несучи в них із собою додому скарб величний і сповнений незліченних благ”.

За свідченням Четвертої книги Царств (13: 21), ожив мрець, який торкнувся до костей святого пророка Єлисея. За свідченням тої ж книги (23: 18), цар юдейський Йосія звелів мешканцям міста Вефиля зберегти кості чоловіка Божого, похованого у Вефилі при царі Ізраїльському Єровоамі через 300 з чимось років; і кістки пророка, що приходив із Самарії.

За словами святого царя Давида, Господь зберігає кості праведних, і “з них жодна не зламається” (Пс. 33:21). Ісус, син Сираха каже, що “зацвітуть кості дванадцяти пророків від місць своїх” (Сир. 49:12).

Також рішучим є погляд на святі мощі й Новозавітної Церкви. Вживаючи своєю церковною мовою слово “мощі” взагалі в розумінні лише частини, а не цілого священного предмету, власне ж під святими мощами Церкви розуміли й розуміють переважно кості святих.

Минули роки після кончини преподобного Сергія Радонезького, коли Господь благозволив ще більше прославити Свого угодника. У цей час поблизу монастиря жив один благочестивий муж; маючи велику віру до святого, він часто приходив до гробу Сергія і ревно молився угодникові Божому. Одного разу вночі після гарячої молитви він заснув; тоді йому явився святий Сергій і сказав: “Сповісти ігумену обителі: навіщо залишають мене так довго під покровом землі в гробі, де вода оточує моє тіло?”

Прокинувшись, той чоловік сповнився страху, але разом з тим відчув у серці своєму надзвичайну радість; відразу він розповів про видіння учневі преподобного Сергія — Никону, який був тоді ігуменом. Никон повідав про це братії — і велике було торжество у всіх ченців. Звістка про швидке відкриття мощей угодника Божого розповсюдилася далеко, і багато людей прийшло в обитель; прибув і князь Юрій Димитрович, який шанував преподобного як отця, був його хресним сином і багато піклувався про святу обитель. Як тільки присутні відкрили гріб преподобного, відразу ж великі пахощі розповсюдилися навколо. Тоді побачили дивне чудо: не тільки чесне тіло преподобного Сергія збереглося цілим і непошкодженим, але тління не торкнулося навіть і одягу його; по обидва боки від гробу стояла вода, але вона не торкалася ні мощей преподобного, ні його одягу. Бачачи це, всі зраділи і звеличили Бога, який прославив Свого угодника. Урочисто були покладені святі мощі преподобного в нову раку. Відкриття мощей преподобного Сергія відбулося 5 липня 1422 року, в пам’ять чого і було встановлено святкування.

Милосердний Господь дивно прославив великого угодника Свого: численні і різноманітні чудеса подаються всім, хто з вірою закликає його святе ім’я і припадає до раки багато-цілющих і чудотворних мощей його. Смиренний подвижник тікав від слави мирської, але могутня правиця Божа високо звеличила його; і, чим більше він смиряв себе, тим більше Бог прославив його. Ще при житті преподобний Сергій со­творив багато чудес і сподобився дивних видінь, але, про­йнятий духом смирення і лагідності, він забороняв своїм учням розповідати про них. Після кончини ж прийняв таку силу від Господа, що різні чудеса, що звершуються за його молитвами, подібні до багатоводної річки, що не зменшує потоків своїх. Істинні і правдиві слова Писання: “Дивний Бог у святих Своїх” (Пс. 67, 36). Дивні чудотворення, що подаються всім через цього великого угодника Божого: сліпі отримують прозріння, кульгаві — зцілення, німі — дар сло­ва, біснуваті — звільнення від злих духів, хворі — здоров’я, ті, хто в біді, — допомогу і заступництво, пригноблені воро­гами — захист, скорботні — полегшення і заспокоєння; сло­вом, усім, хто звертається з вірою до преподобного, подається допомога. Ясно світить сонце і зігріває своїми променями землю, але ще ясніше сяє великий чудотворець, просвіщаю­чи своїми чудесами і молитвами людські душі. І не зникне ніколи слава преподобного — вона сяятиме вічно, бо в Свя­тому Писанні говориться: “Праведники живуть повіки” (Прем. 5, 15).

 
ЗНАЙТИ